Когда иду я по дороге,
Люблю глазеть по сторонам,
И цель уже неясна, вроде,
Какой-то ты не собран сам.
Всё отвлекает понемногу:
Кокетство девушек и смех -
То подверну, споткнувшись, ногу,
Разочаруюсь то во всех,
То за вседневным мельтешеньем
Из вида потеряю цель,
А то, охваченный сомненьем,
Путь превращаю в карусель.
Но каждый раз вот так сбиваясь,
Я знаю правило одно -
К Тебе я снова возвращаюсь,
Чтоб ни случилось всё равно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
